Розвиток мовлення дітей дошкільного віку відбувається у процесі вдосконалення практичного використання мови у спілкуванні з іншими людьми. Мовлення стає основою перебудови психічних процесів, знаряддям мислення. Засвоєння мови супроводжується великою активністю дитини. У дошкільному віці вона є найчутливішою до мовних явищ. Одночасно з орієнтацією на зміст слів дитина виявляє неабияку цікавість до звукової форми слова, змінює слова, творить нові.

Саме тому важливо в даний віковий період зробити особистісно значущим увесь зміст роботи щодо формування мовленнєвого розвитку дошкільників.

В сучасній лінгводидактиці використовують терміни "мова" і "мовлення". А.М.Богуш зазначає, що мова - це сукупність мовних знаків (морфеми, слова, словосполучення, речення), система граматичних форм і норм.

Мовлення - процес індивідуальний використання конкретної мови конкретною людиною за характерними для даної мови законами, правилами. Мовлення - процес індивідуальний, оскільки мовець самостійно будує різні типи синтаксичних конструкцій, добирає та вибирає мовні знаки, комбінує їх по різному в рамках одного речення.

В оволодінні мовленням дитина йде від частини до цілого: від слова до поєднання двох-трьох слів, далі - до простої фрази, ще далі - до складного речення. Л.С.Виготський вважає, що кінцевим етапом мовлення є зв'язне мовлення, яке складається з розгорнутих речень. Зв'язне мовлення - це послідовність пов'язаних одна з одною думок, які передані такими словами у правильно побудованих реченнях.

Одним з перших теоретиків, який заклав основи методики розвитку рідної мови дітей дошкільного віку був відомий слов'янський педагог Ян Амос Каменський (1592-1670). Вчений вважав, що виховання дітей від народження до шести років повинно відбуватись в материнській школі, яка виступає своєрідною формою сімейного виховання. Я.А.Каменський зауважував, що основою розвитку дітей дошкільного віку є чутливий досвід, безпосереднє ознайомлення дітей з предметами та явищами навколишнього світу. На його думку, в дошкільному віці необхідно закласти перші основи загальної освіти, тобто дати дітям елементарну систему знань про навколишнє.

У материнській школі Я.А.Каменський намагався вчити дітей не тільки "знати, але й говорити". Його вказівки щодо методичного розвитку мови є цінними й сьогодні. На його думку, мова дітей розвивається з допомогою граматики, риторики і поетики.

В.Ф.Одоєвський (1804-1869) категоричний у вимогах до вихователя: простота, точність, стислість висловів - ось головні умови, яких потрібно дотримуватися у розмовах з дітьми. Мова вихователя повинна бути щирою, теплою, душевною, правдивою.

Розвиваючи мову дітей, не можна забувати й про її індивідуальні особливості. Вчений радить наставниці говорити з дитиною тією мовою, яка найбільше відповідає її індивідуальному розвитку, яка для неї є найрозумніша.

В.А.Сухомлинський писав: "Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови, тим тоншою буде її сприйняття до гри відтінків рідної мови, тим більше підготовлені її розум до оволодіння мовами інших народів, тим активніше сприймає серце красу слова."

Для розвитку мовленнєвої культури  дошкільника багато може зробити сім'я. З наймолодшого віку в життя дитини включається мова. І природно, її розвиток завжди хвилює батьків. Їх в загальному цікавить збагачення словника, оволодіння граматикою рідної мови, звуковимовою.

В сім'ї закладається фундамент мовленнєвого розвитку дітей, адже, перші слова дитина вимовляє в оточенні близьких людей, батька, матері, бабці. Як відзначав К.Д.Ушинський, мати, няня, взагалі сім'я - перші наставники дитини в рідному мовленні.

Мовлення виконує в житті людини різні функції - спілкування, передача суспільного досвіду (знань, вмінь, навичок), регуляції дій. Щоб ці функції мови своєчасно появлялись і повноцінно реалізувались, зазначають Будницька І.І., Катаєва А.А., потрібні відповідні умови. Коли дитина тільки починає говорити, їй важко використати своє мовлення для організації спілкування. Передати які-небудь знання чи вміння за допомогою слова, без наочної чи дієвої опори неможливо.

Деякі батьки вважають, зазначає А.М.Богуш ,що дитина починає вчитись мові тільки в школі і не звертають достатньої уваги на розвиток мовлення своїх дітей.

Не можна залишатися байдужим до мовленнєвих недоліків дитини. В колі сім'ї дорослі не розуміють дитину з півслова і вона почуває себе спокійно. Але проходять роки, поступово розширюється мовлнннєве спілкування дитини, і недоліки мовлення перешкоджають швидкому встановленню контактів з ровесниками, виникають перші образи, перші прізвиська, перші дитячі гіркі сльози.

В школі недоліки мовлення негативно позначаються на успішності. Недостатньо розвинуте мовлення, бідність словникового запасу, наявність мовленнєвих помилок негативно впливають і на загальний інтелектуальний розвиток дитини. Попередити це зможе своєчасна робота батьків по розвитку мовлення дітей з перших років життя.

Допомогти батькам у вихованні чистого і правильного мовлення дітей - обов'язок вихователя дитячого садка. Великого значення набуває тісний контакт дошкільного закладу з батьками в останній рік перебування в дитячому садку, в період інтенсивної підготовки до школи.

Серед різноманітних напрямів спільної роботи дошкільного закладу і сім'ї мовленнєва підготовка дітей до школи займає особливе місце.

А.М.Богуш зазначає, що словник кожної людини поділяється на пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які мовець не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник - це слова, які мовець розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.

Активний словник дитини старшого дошкільного віку, зазначає вчена, вже наближається до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всіма частинами мови, правильно називає предмети, їх ознаки та властивості. Але і в мові старших дошкільнят ще багато неточно вживаних слів. Часом ще зустрічаються діалектизми. Тому батьки повинні постійно поповнювати словник дитини новими словами; уточнювати значення слів, активізуючи словник; замінювати діалектизми словами літературної мови; збагачувати дитячу мову прислів'ями, приказками, загадками, образними народними виразами. Ефективним засобом збагачення словника є ігри.