Музичний керівник Ліснича Ольга Анатоліївна

"спеціаліст ІІ категорії"

Педагогічний стаж: 7 років.

Метод Карла Орфа

Навчання музиці за системою Карла Орфа – для тих  дітей та їх батьків, які не хочуть займатися музикою професійно, але хочуть отримати початкову музичну освіту в облегшеному варіанті.  Головний результат, якого хочуть досягти педагоги – навчити дитину любити музику. Малюки ще з першого заняття  в дитячому садочку освоюють музичні інструменти Карла Орфа.  

Діти поступово засвоюють музичну теорію,  з першого дня граючи у своєрідному оркестрі.  Використовуються не лише інструменти Карла Орфа, але  і  різноманітні шумові інструменти:  маракаси, брязкальця,  дзвіночки,  саморобні   тарахтушки.  Це дозволяє кожній дитині незалежно від рівня його здібностей, знайти своє місце  в ансамблі.  Якщо він не справляється з мелодією, яку він повинен зіграти,  йому пропонують інший інструмент. Через деякий час всі діти, незалежно від здібностей грають на елементарних музичних інструментах.

Для того чтоб розвинути у кожного  малюка музичний слух та здібності, які в тій чи іншій мірі є у кожного, треба дитині дати можливість бути самостійним. Класичні методи навчання в дитячих садочках бувають не дуже цікаві дітям. Якщо на першому ж занятті доручити малюку музичний інструмент і запропонувати попадати в такт, то ефект буде набагато  кращий. Саме так і працюють педагоги, які працюють за системою Карла Орфа. Вони впевнені: чим більше музичних інструментів, навіть саморобних, запропонувати дитині, тим краще для розвитку його творчих здібностей. Запропонуйте, наприклад, дворічному  малюку взяти до рук пластикову   пляшечку наповнену крупою, та показати як біжить мишка.  Або за допомогою дерев'яних поличок  зобразити, як біжить конячка.  Навіть, якщо запропонувати просто потрясти маракаси влучаючи у такт -  радощам не буде межі.  Вважалось би  малюк бешкетує: шурчить, стукає, гримить і нічого більше. Та  насправді він розвиває відчуття ритму,  тренує свою   вроджену  музичність.

Звукова казка

 Якщо Ви твердо вирішили, що ваша дитина буде займатися музикою, намагайтеся підготувати його як можна раніше,  починаючи з двох років. Як відомо, слух є  у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком ця здібність згасає. Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку  відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам ксилофону перетвориться на падіння зірки А стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами.

  Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів.    Не треба  розмовляти словами, просто  "відповідайте" бубном  або ксилофоном  щось дитині, а вона  хай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім хай дитина розкаже Вам про ви  розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчився слухати і чути. Хай це тільки начальне враження про  можливості музики. Пізніше фантазія підкаже йому про що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.

 Чому діти не співають?

 Один з компонентів музичного слуху – вміння чисто без фальші співати -   залежить від того чи співаюча у дитина матуся. Справа у тому, що слух розвивається тільки разом з голосом. Якщо мама не співає з дитиною, то йому не просто навчитися співати. Наспівуючи з матусею просту пісеньку, він інстинктивно прислухається до маминого голосу: а чи так я співаю як вона? Спочатку влучає в дві ноти , а потім в три. В такі моменти дитина інстинктивно запам'ятовує, як працює голосовий апарат, дивиться як матуся бере дихання.  

 Вчимося слухати класику.

Всі знають, що класичну музику треба слухати в цілковитій тиші. Спочатку, обрану музичну п’єсу треба дати дитині "програти". Хай він підіграє у такт мелодії на любому імпровізованому інструменті. Запитайте його, що він відчуває  коли слухає музику.      Запропонуйте дитині затанцювати свою фантазію під цю мелодію. Тепер, коли дитина "відчула"  мелодію тілом, знайшла її у собі за допомогою фантазії та емоцій, можна розповісти дитині, як слухають музику у концертних залах. Малюк за вашим проханням посидить тихенько, а ви запропонуйте йому пограти у "відгадайку". Попросіть його назвати знайому йому мелодію серед незнайомих уривків.  Побачите, як він зрадіє, коли почує "свою".  Тепер він готовий до прослуховування музики. Це стане для нього справжнім задоволенням,  та з кожним новим прослуховуванням буде зв’язана купа позитивних емоцій.

Любіть свою дитину, приділяйте їй як можна більше часу, і тоді вона дійсно стане різнобічно розвиненою людиною.